Вчительський Журнал он-лайн

СВЯТКОВЕ ВІДКРИТТЯ ТИЖНЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Скиба В. М. 2013 рік Вступне слово ведучого: Дорогі вчителі та учні нашої школи! Щиро вітаю Вас з Днем української писемності та мови! 6 листопада 1997 року було підписано Указ Президента України, у якому говориться: "На підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливості ролі української мови в консолідації суспільства постановляю: "Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам'яті Преподобного Нестора Літописця". Хочу нагадати слова великої поетеси Ліни Костенко: «Жодна нація не вмирає від інфаркту. Спочатку їй відбирає мову». Бажаю Вам пронести й утвердити українське слово, збережене нашими предками, — воно створює індивідуальне обличчя країни і нації. Ведучий №1. Із святом вас, шановні добродії, із святом, шанувальники рідного слова. Корені українського слова проросли з найдавніших діалектів праслов'янських племен, рясними пагонами розвинулися в часи Давньоруської держави. Древнє слово квітами-перлами розцвітало у найдавніших пам'ятках культури Київської Русі, у полемічних творах, у красному письменстві різних часів. Ведучий№2. Сьогодні наше свято - це свято української мови та писемності. З часу винайдення писемності фактично почався період документальної історії людства, тому стало можливим не тільки передавати мовну інформацію на відстані, але й закріпити її в часі. Ведуча№1. Перші спроби письма відносяться приблизно до 35-50 віків до нашої ери. Спочатку це була гілочка пальми - знак миру. Потім - схематичне зображення предмета чи якогось явища. І нарешті - ієрогліфи. Прямим попередником слов'янської мови - є алфавіт, створений великими просвітителями слов'ян - братами Кирилом і Мефодієм. Ведучий№2. У Київській Русі книги цінувалися, як рідкісні скарби. Мати декілька книг означало володіти цілим багатством. "Повість минулих літ" називає книги "ріками, які наповнюють всесвіт мудрістю незмірної глибини". "Якщо старанно пошукати в книгах мудрості, - зазначав літописець, - то знайдеш користь душі своїй". Ведучий №1. Україна та її культура святкують своє відродження. Але цьому передувала тяжка боротьба. Дуже багато жорстоких літ і століть пережила наша невмируща мова, мужньо знісши і витерпівши наругу наймогутніших царських сатрапів та посіпак шляхетсько-панських і своїх панів. ( звучить мінусовка «Реве та стогне…») О, мово рідна ! Ти все стерпіла і ожила, Тебе топтала нечість «рідна», На посміховисько вела. Тебе міняли щогодини, На мак , на джинси, самогон, А ти стояла, мов калина, Біля поламаних церков… Неначе Фенікс , воскресала. І знов знімалася у вись. І дітям все своїм прощала, Які від тебе відреклись… (Звучить мінусовка пісні "Реве та стогне Дніпр широкий". ) ( учні 7 класу:6 учнів – по 2 рази) 1уч. - 1720 рік - російський цар Петро І заборонив друкувати книжки українською мовою. 2 уч. - 1796 рік - видано розпорядження про вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг. 3 уч. - 1775 р. - зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях. 4 уч. - 1862 р. - закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі української культури. 5 уч. - 1863 р. - указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою. 6 уч. - 1876 р. - указ російського царя Олександра II про заборону друкування нот українських пісень. 1 уч. - 1884 р. - закрито всі українські театри. 2 уч. - 1908 р. - вся культура і освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою . 3 уч. - 1914 р. - російський цар Микола II ліквідує українську пресу газети і журнали. 4 уч. - 1938 р. - сталінський уряд видає постанову про обов'язкове вивчення російської мови,чим підтинає коріння мові українській. 5 уч. - 1983 р. - видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови в школах і поділ класів в українських школах на дві групи, що привело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями. 6 уч. - 1989 р. - видано постанову яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на третій план, що позначається ще й сьогодні. Ведучий №2. Від часів царизму наша мова витримала 48 заборон! Подібного не знає історія жодної мови, жодної держави. Але рідна мова — вистояла! Тепер вона — державна мова, а Україна та її культура святкують сьогодні своє відродження (Виходить учениця – читає "Молитву" Ольги Яворської, звучить мунусовка пісні «Свіча»). Молитва Гріховний світ вирує неспроста , Підступний демон, що керує нами, Та піднімається нетлінно над віками Велична постать вічного Христа. О Господи ! Знайди нас всіх, знайди, Бо ми блукаєм хащами ще й нині, Прости гріхи й провини безневинні, І до спасіння всіх нас поведи. О Господи ! Зціли нас всіх, зціли, Всели в серця неопалиму мрію, Щоб ми, пізнавши віру і надію, Жорстокий світ добром перемогли. Моя прекрасна українська мово, Найкраща пісня в стоголоссі трав Кохане слово, наше рідне слово, Яке колись Шевченко покохав. Ти все знесла насмішки і зневаги, Бездушну гру ворожих лжеідей, Та сповнена любові і відваги З-за ґрат летіла птахом до людей. Ти наш вогонь на темнім полі битви, Невинна кров пролита в боротьбі. Тебе вкладаєм тихо до молитви І за спасіння дякуєм тобі. Ведучий№1. Сила слова безмежна. Особливо, коли воно живе, іскристе, емоційно виважене. Коли воно сліпуче, "як проміння ясне", і могутнє, "як хвилі буйні". Коли слова - палкі блискавиці. Тоді воно здатне робити чудо і хвилювати найтонші струни людського серця. Століттями мова народу була тією повноводною річкою, яку ми називаємо поезією. ( учні 6 класу – 2 учні) Читець 1 : Говоріть, як колись вас навчала матуся, Говоріть, як навчав у дитинстві татусь, Легко так, вільно так, щоб слова були в русі, Не тримайте слова, віддавайте комусь. Щиро так, м'яко так, починайте казати, Як воліла б відкритись ваша душа. Може хочеться їй у словах політати Привітати когось, а чи дать відкоша. Читець 2 : Слів у мові мільйон, вибирайте найкращі, Кожне з них, лиш торкни, - як струна, виграва, Зрозумілі, вагомі й усі вони ваші – Мелодійні, дзвінкі, українські слова. Говоріть про любов і про віру у щастя, Уникайте мовчання, нудьги і ниття, Говоріть, хай в розмові слова веселяться, Говоріть і продовжуйте мові життя. (На сцену виходять 3 дівчини ( 8 клас) з запаленими свічками і читають «Молитву до мови») 1д. - Мово! З чорнозему, рясту, любистку, м’яти, євшан-зілля, з роси, з дніпрової води, від зорі і місяця народжена. Мово! Мудра Берегине, що на дала погаснути земному вогнищу роду нашого, тримала народ на небесному Олімпі волелюбності, слави і гордості духу. 2 д.- Мово! Велична молитва наша у своїй нероздільній Трійці, що єси Ти і Бог-Любов, і Бог-Віра, і Бог-Надія. То ж стояла Ти на чатах коло вівтаря нашого національного храму й не впускала туди злого духа скверноти, злого духа ганьби. І висвячувала душі козацького роду. І множила край веселий, святковий і люд хрещений талантами, невмирущим вогнем пісень, і наповнювала душі Божим сяйвом золотисто-небесним, бо то кольори духовності і Божого знамення. 3д. - Мова моя! Дзвонкова криниця на середохресній дорозі нашої долі. Твої джерела б’ють десь від магми, тому й вогненна така… То ж зцілювала ти втомлених духом, давала силу, здоров’я, довгий вік і навіть безсмертя тим, що пили тебе. І невмирущими ставали ті, що молились на дароване Тобою Слово! І цей запалений нашою молитвою вогонь ми несемо вам… (всі разом останні слова) (Віддають запалені свічки) (звучить сумна пісня про мову «Молитва про мову») 9 клас – зачитують вислови про мову: 1учень: Видатні люди різних епох і поколінь зверталися до української мови, як до першоджерела, першооснови вітчизняної науки, освіти і культури. "Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка його духу, його багата скарбниця", - сказав Панас Мирний. 2 учень: "Мова – це доля нашого народу, і вона залежить від того, як ревно ми її плекатимемо" ,- стверджував Олесь Гончар. 3 учень: Відомий педагог Василь Сухомлинський говорив: "Без поваги, без любові до рідного слова не може бути ні всебічної людської вихованості, ні духовної культури". 4 учень: Закликом звучать слова М Рильського: "Мова - втілення думки. Що багатша думка-то багатша мова Любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її". Ведучий №1.пісня О мово! Ночі колискова! Прийми мій радісний привіт! Навік пройшла пора безславна. Цвіти завжди, моя державна! (звучить пісня Н. Валевської «Моя Україна») Слайд про Яцика Ведучий №2. Життя Петра Яцика - це справді яскравий взірець служіння рідному народові, Україні. Чотирнадцятирічним сиротою взяв він на свої плечі відповідальність за всю родину. Доля склалася так, що мусив емігрувати за кордон, де пожив понад пів- століття. Але Яцик ніколи не забував про те, що він українець. Повсюдно прагнув допомогти своєму народові. Ставши видатним бізнесменом, він водночас став і великим меценатом. Петро Яцик допомагав багатьом людям. Він давав кошти на будівництво українських шкіл та церков у Бразилії. За його фінансової підтримки з'явилося на світ чимало важливих книжок з історії та культури України університетах. Ведучий №1. Він був твердо переконаний: найбільше багатство людини - те, що вона віддала іншим. Петро Яцик належав не тільки своїм рідним, близьким, усім, кому він робив Добро. Він належав усьому нашому народові, Україні. Слово ведучого: (я) Цього дня стартує Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика, який має на меті утвердження державного статусу української мови, піднесення її престижу серед молоді, виховання поваги до культури й традицій українського народу. Тож, я звертаюся до вас, учні нашої школи – плекай та шануйте рідну мову, успіхів вам та високих досягнень !!! Ведучий №2. Ось і підходить до кінця наше свято української писемності та української мови. Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі - на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини. І негоже, просто соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних батьків. Ведуча №1 Людині визначено Богом місце народження, країна, небо ; вона не може нічого того поміняти, як не може поміняти саму себе. А якщо щось із того призначеного їй, поміняє, то не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим. І куди б ти не пішов - твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою. Слово ведучого. (я) І на останок хочу зачитати вам вірша, слова якого повинні вразити аж у саме серце… До українців Я запитую в себе, питаю у вас, у людей, Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці, — Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день, Коли ми перестали гордитись, що ми — українці. І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот, І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в’ється, І що ми на Вкраїні таки український народ, А не просто юрба, що у звітах населенням зветься. І що хміль наш — у піснях, а не в барилах вина, І що щедрість — у серці, а не в магазинних вітринах, І що є у нас мова, і що українська вона, Без якої наш край — територія, а не Вкраїна. Я до себе кажу і до кожного з вас: — Говори! Говорімо усі, хоч ми й добре навчились мовчати! Запитаймо у себе, відколи, з якої пори, Почали українці себе у собі забувати. Запитаймо про те, чи списати усе на буття, Котре нашу свідомість узяти змогло так на Бога, Що солодшим од меду нам видався час забуття Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок від порога. Українці мої! То вкраїнці ми з вами — чи як? Чи в «моголах» і вмерти судилось нам ще від Тараса? Чи в могили забрати судилось нам наш переляк, Що знітив нашу гідність до рівня вторинної раси? Українці мої! Як гірчать мені власні слова!.. Добре знаю, що й вам вони теж не солодкі гостинці. Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива, Коли бачу, як щиро себе зневажають вкраїнці. І в мені ниє крамоли осколок тупий, Мене дума одна обсідає і душить на славу: Ради кого Шевченкові йти було в Орські степи? Ради кого ховати свій біль за солдатську халяву? То хіба ж не впаде, не закотиться наша зоря І хіба не зотліє на тлю українство між нами, Коли навіть на згарищі долі й зорі Кобзаря Ми і досі спокійно себе почуваєм хохлами? Українці мої! Дай вам, Боже, і щастя, і сил! Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина. Тільки хто ж колись небо прихилить до ваших могил, Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна... (Віктор Баранов) Вітаю вас, дорогі друзі з днем української мови. Нехай українське слово буде для всіх нас оберегом. Щастя вам, добра, нових здобутків в ім’я України Звучить пісня Н. Валевської «Як у нас на Україні…»