Вчительський Журнал он-лайн

Відповідно до Наказу МОНУ від 08.10.2007 ро­ку № 889 «Про план заходів МОНУ щодо виконання Державної цільової програми з обдарованою молод­дю на 2008-2010 роки» та відповідно до «Районної цільової програми роботи з обдарованою молоддю» розроблено «Програму роботи з обда­рованими дітьми на 2009-2012 роки». У її основу покладено стратегії пошуку, навчання, виховання і розвитку обдарованих дітей. Психологічний супровід обдарованих дітей включає в себе роботу з дітьми, педагогами та батьками.

Без відповідної теоретичної та практичної під­готовки педагогів до роботи із цією категорією ді­тей ефективного психолого-педагогічного супроводу здійснити неможливо. У рамках цієї роботи психо­логічна служба, крім групових та індивідуальних консультацій, виступів на педрадах та нарадах із цієї проблеми, проводить і психолого-педагогічні семінари, які розраховані на опрацювання комплексу важливих і актуальних питань педагогічної взаємодії з обдарованими ді­тьми. Особливістю семінарів є те, що їх проводять у формі соціально-психологічних тренінгів.

Основні принципи проведення психолого-педагогічних семі­нарів

Принцип активності ґрунтується на визначеній закономірності про засвоєння людиною 10 % ін­формації, що сприймається на слух, 50 % інфор­мації, сприйнятої зором, і 90 % інформації, яка одержується під час самостійної діяльності.

Принцип обмеження обговорення подій лише рамками тренінгу («тут і тепер»), адже учас­ники нерідко відхиляються від основної теми, схильні до загальних розмов, міркувань, дале­ких від змісту тренінгу.

Принцип довірливого спілкування.

Принцип добровільності.

Принцип конфіденційності всього, що відбува­ється в групі. Він є необхідною умовою ство­рення атмосфери психологічної безпеки і само­розкриття.

 

 

Метою психолого-педагогічних семінарів із супроводу обда­рованих дітей є:

*   підвищення психологічної компетентності пе­дагогів;

*   розвиток готовності до роботи з обдарованими дітьми;

*   розширення діапазону творчих здібностей пе­дагогів;

*   усунення труднощів, які виникають у роботі з обдарованими дітьми.

Крім того, кожен із семінарів має свою кон­кретну мету.

Під час проведення семінарів використовуємо різноманітні вправи, прийоми, техніки, рольові ігри та інше, які сприяють ефективному результату ро­боти педколективу.

 

Мета: розширити уявлення педагогів про використання на уроках творчих завдань, розвивати готовність до взаємодії, сенси­тивність до невербальних засобів спілкування; розвивати гнучкість у словотворенні, креативність мислення учасників.

 

Завдання: засвоїти поняття «креативність» за рахунок роз­ширення його змістового поля; діагностувати та розвивати здібності учасників, з'ясувати відмінності між поняттями «творчість», «обдарованість», «геніальність»; визначити типові труднощі у скла­данні програм для обдарованих дітей.

 

Тривалість: 1,5-2 години.

 

Кількість учасників: 8 учителів початкових класів.

 

 

 

Вправа «Знайомство»

Матеріали: «квіточка» для кожного учасника, на одному боці якої написано запитання; ручки.

Учасникам пропонується відрекомендуватися (записати своє ім'я з чистого боку «квітки») і від­повісти на запитання:

*   Що я ціную в самому собі?

*   Що я вмію робити найкраще?

*   Що я найбільше ціную в людях?

 

Вправа «Очікування»

Матеріали: плакат «Пісковий годинник», для кожного учас­ника паперові «піщинки», ручки.

Ведучий пропонує учасникам на «піщинках» записати свої очікування від заняття. Кожен учас­ник зачитує своє очікування і вивішує на плакат «Пісковий годинник», заповнюючи його верхню частину.

 

Вправа «Асоціації»

Матеріали: плакат «Креативність», смужки паперу жовтого кольору для кожного учасника, маркери.

Учасникам пропонується на смужках жовтого паперу записати свої асоціації (думки, фантазії) з поняттям «креативність». Після цього асоціації зачитують по колу і вивішують на плакат «Креа­тивність».

Міні-лекція «Розвиток креативного мислення»

Дитина народжується, не володіючи мисленням. Щоб мислити, необхідно володіти деяким почуттєвим і практичним досвідом, закріпленим пам'яттю. До кінця першого року життя в дитини можна спостерігати прояви елементарного мислення.

Основною умовою розвитку мислення дітей є цілеспрямоване виховання і навчання їх. У процесі виховання дитина опановує предметними діями і мовою, навчається самостійно вирішувати спочатку прості, потім і складні задачі, а також розуміти вимоги, пропоновані дорослими, і діяти відповідно до них.

Розвиток мислення виражається в поступовому розширенні змісту думки, у послідовному виникненні форм і способів розумової діяльності і зміні їх у міру загального формування особистості. Одночасно в дитини підсилюються і спонукання до розумової діяльності - пізнавальні інтереси.

Мислення розвивається протягом усього життя людини в процесі його діяльності. На кожнім віковому етапі мислення має свої особливості.

Мислення є вищим пізнавальним процесом. Воно являє собою форму творчого відображення людиною дійсності, що породжує такий результат, який у самій дійсності чи в суб'єкта на даний момент часу не існує. Мислення людини також можна розуміти як творче перетворення наявних у пам'яті уявлень і образів. Відмінність мислення від інших психологічних процесів пізнання полягає в тому, що воно завжди зв'язано з активною зміною умов, у яких знаходиться людина.

Мислення завжди спрямоване на рішення якої-небудь задачі. У процесі мислення виробляється цілеспрямоване і доцільне перетворення дійсності.

Мислення — це особливого роду розумова і практична діяльність, що припускає систему включених у неї дій і операцій освітнього і пізнавального характеру.

Процес мислення характеризується наступними особливостями:

1. Мислення завжди має опосередкований характер.

2. Мислення спирається на наявні в людини знання про загальні закони природи і суспільства.

3. Мислення виходить з «живого споглядання», але не зводиться до нього.

4. Мислення завжди є відображення зв'язків і відносин між предметами в словесній формі. Мислення і мова завжди знаходяться в нерозривній єдності.

5. Мислення людини органічно зв'язано з практичною діяльністю. У своїй сутності воно спирається на суспільну практику людини. Це аж ніяк не простої «споглядання» зовнішнього світу, а таке його відображення, що відповідає задачам, що виникають перед людиною в процесі праці й інших видів діяльності, спрямованих на перебудову навколишнього світу: «важливою і найближчою основою людського мислення є саме зміна природи людиною, а не одна природа як така, і розум людини розвивався відповідно тому, як людина навчалася змінювати природу».

Вправа «Чарівна скринька»

Матеріали: «чарівна скринька» з набором різних предметів.

Учасники мають придумати колективну казку. Вправа проходить у загальному колі. Кожен учас­ник вибирає собі предмет із «чарівної скриньки». Розповідь починає ведучий: «Колись давним-давно, а може, й нещодавно, а може, і в наш час жили-були...»

Далі розповідь підхоплює учасник, що сидить поряд із ведучим. Його завдання — не тільки про­довжити розповідь, але й ввести в сюжет спільної казки історію про вибраний предмет із «чарівної скриньки».

 

Наступний учасник приєднується до розповіді, не відходячи від спільної основи казки і додаючи нові деталі. Для подолання «глухого кута» казки ведучий може вносити деякі додаткові інструкції, наприклад: «А зараз увага! Наше королівство в не­безпеці. Нам загрожує засуха (паводок, голод, вірус тощо). Потрібно терміново щось робити...»

Історія проходить 2-3 кола. До закінчення тре­тього кола казка повинна підійти до своєї логічної розв'язки. Після завершення проводять обгово­рення.

Вправа «Дискусія»

Матеріали: плакати з назвами «Творчість», «Обдарованість», «Геніальність», розділені на спільні та відмінні ознаки.

Пропонується дати відповідь на такі питання: Що таке творчість? обдарованість? геніальність?   В чому їхні спільні та відмінні особливості?

(Стимулюється обговорення питань).

 

Вправа «Пазли»

Матеріали: три розрізаних на 5 частин квадратних бланки, на яких намальовані три різні геометричні фігури.

Учасники вибирають один сегмент від пазлів і складають картинки геометричних фігур, об'єднуючись у 3 підгрупи.

Вправа «Банк ідей»

Матеріали: символічно зображені 3 типи обдарованості, бланки із характеристиками цих типів, бланки для орієнтованого планування (пустографка).

 

На цьому занятті розглядаються тільки 3 ти­пи, а всього їх 6. Учасники працюють у групах. Кожній групі дається завдання: створити орієн­товну програму роботи зі вказаним типом обдаро­ваності. На виконання дається 5 хвилин. Далі кожна група презентує напрацьовані матеріали іншим групам.

Підбиття підсумків заняття

Вправа «Очікування» («Пісковий годинник»)

Кожен учасник говорить, чи справдились його очікування. Якщо «так», то «піщинки» падають на дно годинника.

Учасники також висловлюються про свої вра­ження та побажання.

 

Притча

Якось увечері зібралися разом музичні інструменти: скрипка, саксофон, труба, сопілка й контрабас. І виникла між ними суперечка: хто краще за всіх грає. Кожний інструмент почав виводити свою мелодію, показувати свою майстерність. Але виходила не музика, а жахливі звуки. І чим більше старав­ся кожен із них, тим незрозумілішою й потворнішою виходила мелодія. Але з'явилася людина й одним помахом руки зупини­ла ці звуки, сказавши: «Друзі, мелодія — це одне ціле. Нехай кожен прислухається до іншого, й ви побачите, що вийде». Людина знову змахнула рукою, і спочатку несміливо, а по­тім дедалі краще залунала мелодія, в якій було чути смуток скрипки, ліричність саксофона, оптимізм труби, ніжність со­пілки і величність контрабаса.

Інструменти грали, із замилуванням стежачи за чарів­ними помахами рук людини. А мелодія все звучала і звучала, поєднуючи виконавців і слухачів у єдине ціле.

Що важливо для гармонії?

Як важливо, щоб оркестром диригувала вміла людина! Досягнення гармонії можливе лише тоді, коли всі об'єднані однією метою й спрямовані єди­ною волею в єдиному пориві...

Психолог. Такими Майстрами, шановні вчителі, є ви, а інструментами — наші учні. Ми з вами є вчите­лями нового століття і всі будемо працювати, щоб навчання стало радістю і задоволенням для кожної дитини, щоб шкільне життя, в якому беруть участь і учні, і вчителі, досягло гармонії.