Тема : Хай завжди буде мир! (до 70 річниці визволення Прилуччини)
Мета : Розширити знання учнів про героїчні , бойові сторінки народу в боротьбі за визволення Прилуччини від німецько-фашистських загарбників. Акцентувати увагу дітей на розкриття великого подвигу народу у Великій Вітчизняній війні.
Виховувати почуття вдячності і повагу до воїнів – визволителів, які завоювали довгоочікувану Перемогу, відстоявши мир на землі.
Обладнання: Плакати , фотографії, медалі; аудіозапис пісень ; виставка книг.
Вчитель: Щороку 18 вересня прилучати святкують День міста. В цьому році це свято особливе. 70 років тому в 1943 році Прилуччина була звільнена від німецько – фашистських загарбників. Давно вже загоїлися рани, нанесені фашистами , але ніколи у вдячній пам’яті прилучан не зітруться героїчні подвиги визволителів міста над Удаєм. І щороку ми дізнаємося про імена нових героїв , які ціною власного життя принесли нам свободу і незалежність. Шануючи пам'ять визволителів, вдячні жителі міста та районну несуть квіти до могил загиблих воїнів, зустрічаються з сивочолими ветеранами, яких, на жаль, стає все менше і менше.
Режим, який був встановлений німцями в тимчасово окупованому місті досяг вершини жорстокості. Вічними свідками злодіянь є братські могили біля ЗОШ №6, де було розстріляно 6 тисяч наших земляків. В Плискунівському яру, де покоїться 8 тисяч мирних жителів(євреїв, українців, росіян), більшість серед них діти та жінки. Населення міста та району за часи окупації зменшилось у два рази. Близько 6 тисяч юнаків та дівчат було відправлено фашистами на каторгу в Німеччину.
В області варвари зруйнували 51 населений пункт, більше 400 підприємств, 345 лікувальних закладів, 1140 шкіл, безліч будівель, пам’ятників архітектури.
Приклади героїзму і мужності показували наші земляки на полях Великої Вітчизняної війни. 7200 прилучан воювали на фронтах. Більше 2000 повернулися до рідної оселі з орденами та медалями, а понад 5000 загинули в запеклих боях.
Не щезне з пам'яті людської , не піде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу - його битва, його перемога над фашистами. Можна по-різному ставиться до Великої Вітчизняної війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих, хто віддав своє життя для щастя інших.
Вічна пам'ять воїнам 3-гоГвардійського танкового корпусу, які загинули при звільненні Прилук: гвардії майору Жукову, гвардії старшому лейтенанту Жирову, гвардії старшому сержанту Шурікову Вічна пам'ять всім невідомим воїнам, які визволяли місто, рештки яких до сих пір знаходять будівельники при виконанні робіт!
Урок мужності присвячений 70 річниці з дня визволення міста - це лише маленька часточка великої данини пошани полеглим і тим хто залишився жити.
( запис Левітана «Початок війни» )
Учень: Із року в рік часопис віддаляє
Своїх нащадків далі від війни.
Та травень знову й знову нагадає,
Як із життя ішли його сини.
(пісня “Священная война”)
Учень: Ніхто не забутий; на попіл ніхто не згорів:
Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть.
І доки є пам’ять в людей і живуть матері,
Допоки й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.
Їх прийняла війна, лишивши списки
Загиблих у праведнім бою,
Застигли в тузі обеліски,
В гранітнім каміннім строю.
Пам’ятайте, друзі, цих людей довіку,
Тих, хто повернувся і поліг в боях.
І вклонімось всі ми низько до землі їм,
Квітами устелим їх тернистий шлях.
(хвилина мовчання)
Вчитель: Хвилина мовчання,
Хвилина мовчання –
Пекуча й терпка, як сльоза.
Як подвиг полеглих,
Хвилина мовчання –
В ній наша любов і гроза.
(Учні розповідають про рідних, які приймали участь у Великій Вітчизняній війні.)
(пісня “Журавлі”)
Учень: Мільйони людей забрала Велика Вітчизняна війна. Це важко усвідомити. Смерть однієї людини - це трагедія. А коли мільйони... Загиблим не болить. У живих продовжують кровоточити рани: у ветеранів, які втратили своїх друзів-однополчан, рідних і близьких, душі, які простріляні похоронками, у рано посивілих дітей війни, які не побачили своїх батьків і пережили пекло окупації.
(Слово надається ветерану Велдикої Вітчизняної війни)
Учень: До обеліска я в задумі стану,
До сивини своєї на путі.
Скажу „спасибі” тихо ветерану,
Що вдруге народив мене в житті.
На картах не знайти мої дороги –
Мій бойовий, мій босоногий шлях.
За вбитим батьком йшов до перемоги
Траншеями по спалених полях.
Сльоза зорі стоїть над обеліском,
Сховавши клопоти людські і сни.
Сьогодні треба поклонитися всім низько,
Усім хто не прийшов з війни!
Учень: Ми, що родилися в мирі
Не чули останніх залпів,
Любимо ніжно й щиро
Роси весняних ранків.
Йде по світу осінь без війни.
Без наляканих ночей і очей
Тільки хвиля сивини
Вулицями міста нашого пливе.
Йде по світі весна без війни,
Як чекали святкову весну!
Ветеранам сняться сни
Про далеку ту війну.
Учень: У тиші урочистій до Пам'яті йдемо,
Що в серці відлунює грізно.
У святому мовчанні над Вічним вогнем
Схиляється наша Вітчизна.
Уклонимось тим, хто поліг у бою,
Хто покорив землю рідну собою.
Усім поіменно, хто впав у бою,
Хто відстояв нашу свободу.
Згадаємо всіх поіменно,
Серцем згадаємо своїм.
Чи я до школи вранці йду.
Чи я гуляю у саду,
Чи вийду я у двір.
Я чую – радіо співа
Пісень знайомії слова:
Хай вічно буде мир!
Недавно ми гуртом ходили
У парк до братської могили.
На всю алею тополину
Стоїть там пам’ятник: солдат
Тримає на руках дитину
І фронтовий свій автомат.
Поклали на могильні плити
Свої букетики малі….
Ми хочемо без воєн жити !
Хай буде мир на всій Землі!
В могилі сплять бійці – герої,
Що віддали життя за те,
Щоб не було війни нової,
Щоб сонце сяяло вгорі.
Щоб не окоп чорнів на ниві –
Хліба цвіли, мов килими.
І щоб веселі та щасливі
До школи всі ходили ми!
(Наперед виходять троє дітей у формі льотчика, прикордонника, моряка.)
Льотчик:
Береже мій брат кордони рідної Землі
Щоб довіку нам сіяли сонце і зірки!
Моряк:
Береже він Батьківщини неосяжну шир
Наше місто, школу нашу, наше щастя й мир!
Прикордонник:
Береже мій брат кордони кожен день і час,
Щоб з війною підлий ворог не прийшов до нас.
( Виходять троє дітей з кульками в руках)
Літери мальовані на кульках несем.
В Ігоря кулька з літерою «ем»
Вирветься ниточка – спробуй ізлови!
Кулька в Галинки з літерою «и».
Навіть Рома – невтома голову задер.
Кулька у нього з літерою «ер»
Кульки піднялися в небесну шир,
Дружно злітає рідне слово – мир!
( Діти беруться за руки і ведуть хоровод, співаючи пісню « Хай завжди буде мир» )
Сонячне колдо, небо навколо
Вправно малює хлопчина.
Намалював, розфарбував
І на весь світ він сказав:
Приспів
Хай завжди буде сонце,
Хай завжди буде мама,
Хай завжди буде тато,
Хай завжди буду я!
Хай завжди буде сонце,
Хай завжди буде небо,
Хай завжди будуть діти,
Хай завжди буде мир!
