Проблема естетичного виховання дітей посідає чи не перше місце у концепції розвитку та формування особистості.
Рівень морально-естетичної свідомості суспільства взагалі і особистості зокрема залежить від багатьох чинників, і не в останню чергу – від естетичного смаку, етичної освіченості. Естетична позиція особистості саме зараз відіграє неоцінне значення для духовного одужання суспільства.
Важливим питанням школи завжди лишається виховання любові до всього , що оточує людину: любові до Бога, любові до України, любові до ближнього, любові до мистецтва. І це не можна змусити любити, цього треба вчити. Не можна змусити любити високе мистецтво і насильно заохочувати до нього, бо воно торкається душі лише тих, хто почув його поклик.
Формування художньо-естетичної компетенції учнів – це процес цілеспрямованого розвитку здібностей повноцінно сприймати і правильно розуміти прекрасне у мистецтві та повсякденній дійсності. Він передбачає вироблення системи художніх уявлень, поглядів і переконань, виховання естетичної чуйності і смаку. Одночасно з цим у дітей виховується прагнення та уміння вносити елементи прекрасного у всі сторони буття, готовність до посильного вияву себе у мистецтві.
Цього, на мій погляд, можна досягнути не лише засобом впровадження нових технологій уроку, а й, насамперед, завдяки цілісній системі організації діяльності учнів у школі. Я вважаю, що одна з найважливіших проблем сучасної школи – це подоланнянедоліків предметної побудови навчання. Сьогодні все більшого значення набувають розробки міжпредметних зв’язків, використання принципів інтеграції у вивченні матеріалу. У своїй роботі я хочу поділитися своїм досвідом з цього питання.
Автор : Бойчева Наталія Павлівна
 з досвіду роботи.doc |
[ ] | 102 Kb |
